Йа

На краю мого пекла, жила пташка… Вона щебетала..
Щебетала,і таки дощебеталась..
хтось чхнув,і вона згоріла..
На краю мого пекла була надія, вона слухала щебіт пташки,
коли Він затих, то обвалився край над прірвою де сиділа надія..
На краю мого пекла, між розривом та землею,
росла рослинка з пелюстками«Любить» і маленькимим факом«Ні»..її було звати Кохання з ніком «Ljybov»..
Спершу усміхалась, вихваляючись пелюстками, а потім показувала факи… чи щось..
Допоказувалась… догралась… дотішилась..
Впала надія… відірвалось півквітки… а друга засохла обличчям до пустої безнадії в діїї..
На краю мого пекла була безнадія… і та БУЛА..

На краю мене було пекло… а з іншого Рай… розламався навпіл..і я.