Відносність усвідомлення себе

Фігова історія… Я її вже десь чув… і вона мені чимось, ще тоді не сподобалась.То «спокуса Диявола».Спокуса полягає в тому… щоб бути однобічним… тобто позитивним і добрим.
А насправді наш світ… побудований по принципу відносності… тобто… Ідеальне це коли є 2 або кілька гармонійних сторін… тобто погане=хорошому… у іншому випадку… то порушення… Такщо… коли Вас переконують… бути хорошими… добрими і позитивними… чи щось подібне… то знайте… гірше від цього стане в першу чергу саме ВАМ… невірите?.. перевірите))… якщо зможете усвідомити… де Ви? і хто насправді на даний момент керує Вашим життям?..(Знаю… зразу думка… Як?.. Я ж сама/сам керую своїм життям)і зразу відповідь-ви бачили коли небуть ілюзію… зорову… слухову.. 
ми багато чого не знаєм/бачим/чуєм/ навіть те, що у нас під носом… і КОМУСь… вигідно… щоб ми того не робили… щоб ми не жили… як маєм жити… а щоб просто створювали самі для себе певні ілюзіїї… за допомогою яких… вважаєм що ЖИВЕМО ПОВНОЦІННИМ ЖИТТЯМ..
думайте… бо лише ВАШІ… думки… є справжні… є вашою зброєю… і шляхом до усвідомлення себе і свого місця..

7 коментарів

Надія Григоренко
Дуже склано читати з таким оформленням. Так, ніби визбируєш слова поміж трикрапок. Чесно.
"і хто насправді на даний момент керує Вашим життям?.." —
Хіба ж не я? Якщо насправді хтось інший, то це тільки тому, що я дозволила (мовчазна згода — це теж свого роду дозвіл).
Назар Миронюк
Дякую.)
Згідний зі всім!
1)Складно читати, як і складно знаходити маленькі істини між хаотичним набором слів людей, з якими спілкуєшся.Так, вони говорять своєрідно структуровано, проте незавжди — для ТЕБЕ.
Важливо-слухати!І шукати та знаходити маленькі Істини, для себе!(З особистого-суб'єктивного досвіду).
Це моя маленька проблема, а можливо й сутність.В тексті, між словами, насправді не по три, а по дві крапочки.Мені вже казали, що це трошки напряжно, але як і в кожного, в мене є свої «бур'яни».Старатимусь, за наявності бажання, викорінювати ці рослинки, які ростуть не на тому місці ,і не в той час))
2)Мовчазна згода… швидше за все — це с у м н і в и… погана штука((
Хоча… Я не суджу про ВСІХ.
Надія Григоренко
У мене є один знайомий, котрий у своїй поезії використовує саме дві крапки замість трьох. Спеціально, щоб позначити паузу, адже взагалі немає жодних знаків на письмі, щоб позначити паузу, висхідну чи нисхідну інтонацію, вигуки… Певною мірою це можна зробити за допомогою трикрапки, знаку оклику і теде, але цього аж ніяк не достатньо!
Так ось, в тебе це теж для паузи? Чи показує невпевненість автора у тому, що варто сказати саме ці слова, а не інші, чи як?

Насправді в тексті по три крапочки. По три, угу.

«Складно читати, як і складно знаходити маленькі істини між хаотичним набором слів людей, з якими спілкуєшся.»
Так, складно. А часто і взагалі розуміємо зовсім не так, як то нам хотіли сказати, бо пропускаємо всі ті слова через свій досвід.
Назар Миронюк
Дві крапочки -для паузи.Щоб задуматись над словом, чи фразою або ж просто зупинитись і усвідомити, подумати.Бо ж дійсно як Ви згадали, ми часто вхідну інформацію сприймаємо через призму своєї суб'єктивності.І тому важливо прочитати та подумати, що хоче донести автор, як ми це розуміємо, і зробити для себе, висновки або ж просто проігнорувати.)

А з двокрапки на трикрапку сайт автоматично виправляє((
Надія Григоренко
Може, нам, авторам, краще придумати щось актуальніше для позначення пауз? Дві крапки — це якось не так.
У книзі Лук'яненка «Спектр», якщо не помиляюсь, описувалась мова, де є розділовві знаки для позначення емоцій, причому досить складних. Наприклад, там було: «не ставтеся до моїх слів серйозно, оскільки вони сказані з іронією».
Я думала про це — як передати настрій автора не за допомогою слыв чи озвучення?
Назар Миронюк
Дійсно цікаво!
Я в одному своєму вірші поставив своєрідно новий знак.
Знак оклику- це Вертикальна паличка+крапочка.І також він є символом наголошеного закінчення речення.
А мені потрібно було наголосити, проте не закінчити речення,і я поставив Вертикальну паличку+кома.
Я не вважаю, що всі всіх мають розуміти, тому завжди комусь, чогось не вистачатиме, хтось, чогось не розумітиме, і всякуе таке… тому не дуже замислююсь над тим, як зробити для ВСІХ краще.. Бо це вже Лицемірство.Всім-ніколи не догодиш.
Надія Григоренко
А я, якщо потрібно наголосити якесь слово, виділяю його курсивом або після нього ставлю ось таке: (!)
Хотілося б, щоб тебе таки розуміли. Бо який ти письменник, якщо не зумів передати словами те, що хотів сказати?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте