Про Смерть

Блоґ: Назар Миронюк

Смерть приходить несподівано… а може… ми самі зумовлюємо її прихід… коли думаєм..
в ті багаторазові випадки… коли так не хочеться жити… гм… коли здається краще б вмер я… а не хтось інший
кожен зі своєю ціллю… або ж… муки… доводять… до зриву даху… і тоді, здаєть, все без сенсу… надії якою,
нас годують з дня у день, обіцяють… знаючи, що брехня, що гроші, що без совісті, яку, мабуть, і нема… придумали..
самі ж… люди… живемо вірячи всьому, що бодай чимось, схоже на правду..
смерть не питає чи хочеш, чи треба, а що таке СМЕРТЬ?.. перехід? чи кінець, а чи величезна купа припущень,
а насправді ЇЇ нема… то просто як факт поставлено перед людьми, щоб ті, в свою чергу, накручували, і під
впливом страху створювали різні безглузді речі, такі як релігія, секти, та інша тому подібна фігня..
Хз… мабуть, смерть-то ніщо… просто кінець треміну придатності людського тіла, внаслідок чиїхось філософських,
а бо ж природніх роздумів.

11 коментарів

«жевемо вірячи всьому,» — правильно «жИвемо».
«мабуть, смерть-то ніщо…» — соь ця фраза мені подобається. )

Дякую за замітку.вже виправив))
аналогічно не: «соь», а «ось» )))

Ахахха)) Зуб за зуб?
Ну тоді тримайся!
«а може… » — в першому реченні. Після «а» потрібна кома, оскільки «може — це втсавне слово. І це вже не друкарська помилка.

Хих))Емм… Зараз є стиль в літературі(нажаль забув як називається)ДЕ взагалі не використовуються розділові знаки)))
Я не стверджую, що пишу в тому стилі.І в моєму випадку ота трикрапка відіграє роль паузи))
Звичайно потрібно самовдосконалюватись, але коли просто хочеться, і воно не порушує честі та гідності оточуючих, то МОЖНА))
Думаю Ви мені пробачите мої недоліки))

Почитайте Емму Андієвську — в неї стільки авторської пуктуації у віршах!))))

«може» — слово таки вставне, але від сполучника «а» воно не від’єднується :)
Від’єднується тільки тоді, коли без «може» фраза може існувати.

"… Я увидел, что такое смерть. Я просто неожиданно понял, что это. Наглядно понял, что нечто, что являет собой человек, — это как аквариум с рыбками, который находится внутри океана. А при смерти он ломается. Он все равно там остается, но у него уже нет рамок. После этого — когда ты вдруг такие вещи понимаешь — становишься немного другим человеком. То есть ты уже не живой, не мертвый, а какой-то вечный, что ли". (Егор Летов, інтерв'ю журналу «Rolling Stone»)

час карає всіх вчасно. Але… Не вживайте спиртне на свята і смерть вас обмине. З новим роком і не думайте про неї.

Так!!!
Супер!!!
Мені дуже сподобалось))

так, життя людини — це, напевно, щось інше, ніж життя в тілесній оболонці…
енергія не зникає, а в щось перетворюється
у що саме — очима не побачиш
бо очі — це тільки частинка цього тіла

«бо очі — це тільки частинка цього тіла»!!!